Опис: Пейзаж залізничної колії. Дорога, що губиться в чітко окресленій перспективі. Картина виконана сухою постіллю в стилі гіперреалізм на абразивному картоні Canson формату трохи більшого за аркуш А3.

Сюжет і бачення автора:

"Тільки вперед". Шлях буває довгим, довгим, заплутаним і часто непростим. Вірно одне. Для кожного він унікальний. У цій картині відображена філософія мого шляху. Такого довгого пошуку підходу до мистецтва і реалізації себе та своїх ідей. Символізм цієї картини для мене полягає в непохитності та рішучості, незмінності та необхідності. Часом буває дуже важко піднятися з колін, встати і йти. Але крок зроблено, а за ним ще один. І немає іншої дороги. Уперед, тільки вперед. У майбутнє, до світла, до любові. І тільки ясне небо над головою. Образ залізничних колій завжди вабить мандрівника. Частково своєю простотою, оскільки він практично позбавлений вибору, він не вирішує, куди повернути і чи можна відхилитися. Але саме ця простота і непорушність у житті так тяжко дається простій людині. Йти прямою дорогою, крізь бурі й негаразди буває куди важче. Тому так і тягне зійти на перон, сісти у вагон і понестися у світле майбутнє, знаючи, що все минуле позаду. Що ж, у дорогу і вперед!